БАЙКА "ВОВК І КІТ"

Леонід Глібов


В село із лісу Вовк забіг…

Не думайте, що в гості, братця!

Ні, в гості Вовк не забіжить;

А він прибіг, щоб де-небудь сховаться;

Проклятий люд з собаками настиг…

І рад би Вовк в які ворота вскочить,

Та лишенько йому, - куди не поглядить -

Усюди Вовченька недоленька морочить,-

Хоч сядь та й плач;

Ворота, як на те ж, кругом усі заперті,

А дуже Вовкові не хочеться умерти

(Бо ще він не нажився, бач!),

А гірше од людей - од видимої смерті…

Коли глядить -

На загороді Кіт сидить,

На сонечку мурликає-дрімає.

Підскочив Вовк і до Кота мовляє:

- Котусю-братику!

Скажіть мені скоріше,

Хто із хазяїнів отут усіх добріше?

Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав

На сей недобрий час.

Я б у пригоді став!..

Чи чуєш гомін той?

За мною то женуться!..

Котусю-батечку!

Куди ж мені поткнуться?..

- Проси мерщій Степана,

Він добрий чоловік,-

Кіт Вовкові сказав.

- Так у його я вкрав барана.

- Ну, так навідайсь до Дем’яна.

- Е, і Дем’яна я боюсь:

Як тільки навернусь,

Він і згадає поросятко.

- Біжи ж, аж ген живе Трохим!

- Трохим? Боюсь зійтися з ним:

З весни ще злий він за ягнятко!

- Погано ж!.. Ну… а чи не прийме Клим?

- Ох, братику! Теля я в його звів!

- Так ти, бачу, усім тут добре надоїв,-

Кіт Вовкові сказав,

- Чого ж ти, братику, сюди і забігав?

Ні, наші козаки ще з розуму не спали,

Щоб Вовка од біди сховали!

І так-таки ти сам себе вини:

Що, братику, посіяв, те й пожни!

Байку читає - Володимир Царьков та Максим Богаєнко
Художні рішення - Наталія Гуріна та Діана Ходячих
Режисерка - Яніна Зеленська
Враження та ідеї учасників обговорень Розмовного клубу БайкиХАБ про зміст байки "Вовк і Кіт":
Якщо переносити сюжет у людське життя, тоді вовк – це людина, яка «іде по головах», щоб досягти своїх цілей (наприклад, робить кар’єру). За це його і карають.
Треба жити так, щоб у тебе завжди була своя територія, місце, куди можна повернутись. Де працюють правила, до яких ти схильний. Тобто вовк повинен жити зі своєю зграєю і полювати разом, це його істотне існування. Так і люди, які не знайшли свого шляху, будуть завжди гнані і самотні.
Якщо людина втратила довіру, то повернути її може бути надзвичайно важко.
Навіть, якщо вовк вибачиться, він не зміниться, бо такою є його природа.
З одного боку можна засуджувати і сміятися з вовка, але ж це його природа – полювати. Така історія про тварину, чи людину, яка загубила свій істотний шлях.Зайві органи, структури, підрозділи, начальники, зами - колись це повинне закінчитися.