БАЙКА "ЯГНЯ"

Леонід Глібов


Моторні діти, дівоньки й хлоп’ята!

Первоцвіт наш, веселі небожата!

Щоб знали ви, як в світі треба жить,

Як шанувати долю молоденьку

І стерегтись, чого не слід робить,-

Я розкажу вам баєчку маленьку.


Було собі Ягня, потішненьке таке,

В кошарі не було такого,

Жартливе і швидке,

Не слухало нікого.

Раз — чи само або ж підмовив хтось —

Надумалось воно все стадо насмішити:

У вовчу шкуру одяглось

І ну скакать, аукать і страшити.

Регочуться, плигають і кричать,

Неначебто бояться вовкулаки,-

Таке там стали вироблять,

Аж насторочились собаки,

А потім кинулись на вовчика гуртом,

Дали йому такої наминачки,

Що аж шматки посипались кругом —

Собаки не дають вовкам потачки.

Де й дівся сміх, піднявся стон і плач,

Насилу бідного оборонили.

Отак, як бач,

Із жартів лиха наробили!

Всіх жаль бере — овечок і ягнят,

І журиться вівчар, і плаче бідна мати,

Бо то не іграшки, не жарт —

В зубах собачих побувати.

Такого лишенька ніколи б не було,

Коли б не слухали дурної волі;

Жило б собі Ягнятко і росло,

Радіючи на ріднім полі.

Байку читає - Володимир Царьков
Художнє рішення - Діана Ходячих
Режисер - Сергій Городецький